Перший університет на українських землях у складі російської імперії засновано в Харкові

1804 рік змінив освітній ландшафт підросійської України назавжди. Саме тоді в Харкові відкрив двері перший університет на українських землях у складі Російської імперії — і це була не просто царська ініціатива зверху, а результат справжньої громадської мобілізації місцевого дворянства та купецтва. Люди збирали гроші, передавали маєтки, домагалися дозволів. Університет буквально виборювали.

Харківський університет став точкою відліку для цілого регіону. Він формував інтелектуальне середовище, готував чиновників, лікарів, педагогів — і одночасно створював простір, де українська ідентичність поступово знаходила свій голос.

Як і чому Харків став університетським містом

На початку XIX століття Харків був великим торговим містом з розвиненою інфраструктурою. Він займав зручне географічне положення між Москвою і південними степами. Але головне — тут жили люди, готові вкладати власні кошти в освіту.

Ключову роль зіграв Василь Каразін — громадський діяч і реформатор, який буквально пробив ідею університету через бюрократичні перешкоди. Він переконував місцевих землевласників жертвувати на заклад і особисто лобіював справу в Петербурзі. Без його наполегливості все могло затягнутися на десятиліття.

• Місто зібрало понад 400 тисяч рублів приватних пожертв — колосальна сума на той час
• Уряд додав власне фінансування лише після того, як побачив реальний громадський запит
• Університет отримав статут і відкрився вже через два роки після початку активної підготовки
• Першим ректором став Іван Рижський — філолог і педагог з досвідом роботи в Петербурзі

Що являв собою університет у перші роки

Відкрившись у 1804 році, заклад мав чотири факультети: словесний, етико-політичний, фізико-математичний і медичний. Студентів спочатку було небагато — близько сімдесяти осіб на першому наборі. Але вже через десять років кількість зросла в кілька разів.

Викладачів доводилося запрошувати з-за кордону, бо власних підготованих кадрів катастрофічно не вистачало. Серед перших професорів було чимало німців і французів — вони читали лекції латиною або через перекладачів. Це створювало курйозні ситуації, але поступово склад ставав більш місцевим.

Харківський університет заснували не указом зверху — його виторгували знизу. Це принципова різниця, яка визначила весь характер закладу на роки вперед.

Роль університету в розвитку регіону

Вплив на Слобідську Україну виявився набагато ширшим, ніж просто підготовка фахівців. При університеті відкрили бібліотеку, аптеку, клінічний госпіталь і ботанічний сад. Ці установи стали публічними — ними користувалися не лише студенти.

Університет притягував до Харкова людей з усього регіону. Місто поступово перетворювалося з торгового центру на культурний. З’явилися газети, театр, наукові товариства. Заклад освіти буквально змінив профіль міста протягом кількох десятиліть.

Університет і українське культурне пробудження

Тут є нюанс, який легко пропустити: Харківський університет формально був російськомовним закладом у складі імперії, але саме він став колискою першого українського літературного відродження. Студенти і викладачі збирали фольклор, вивчали місцеві говірки, видавали альманахи. Це відбувалося паралельно з офіційною навчальною програмою.

Харківська школа романтиків 1820-30-х років виросла безпосередньо з університетського середовища. Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров — всі вони були пов’язані з університетом. Саме тут формувалося покоління, яке пізніше поставить питання про українську мову і культуру в повний зріст.

1. 1812 рік — засновано Харківське товариство наук при університеті
2. 1816-1819 роки — виходить перший на підросійській Україні літературний журнал “Украинский вестник”
3. 1820-ті — студенти університету починають системний збір українського фольклору
4. 1833 рік — Ізмаїл Срезневський видає “Запорожскую старину”, спираючись на університетські зв’язки

Що відрізняло Харків від інших освітніх центрів імперії

Московський і Петербурзький університети існували в столичному контексті — поруч з двором, міністерствами, офіційною культурою. Харків був периферією, і це давало певну свободу. Провінційність тут обернулася перевагою: менше нагляду, більше простору для експерименту.

Багато хто помилково вважає Харківський університет суто колоніальним інструментом русифікації. Насправді все складніше: заклад одночасно поширював імперські норми і створював інтелектуальне середовище, де місцева ідентичність могла артикулюватися. Ці дві функції не виключали одна одну — вони існували паралельно і в постійній напрузі.

Спадщина, яка залишилась

Харківський університет сьогодні — це Харківський національний університет імені Василя Каразіна. Ім’я засновника повернули закладу вже в незалежній Україні. Це символічно: людина, яка виборювала університет у Петербурзі, отримала визнання через двісті років.

Університет пережив революції, дві світові війни, евакуації і репресії. Під час Другої світової його архіви і обладнання вивезли на схід, але після звільнення міста заклад відновив роботу. Це один з небагатьох університетів Європи з такою безперервною двохсотрічною історією.

• Сьогодні університет має понад 20 факультетів і близько 20 тисяч студентів
• Наукова бібліотека містить понад 3 мільйони одиниць зберігання
• Університет входить до числа найбільших дослідницьких закладів України
• На території кампусу зберігся ботанічний сад, закладений ще на початку XIX століття

Харківський університет — це не просто стара будівля в центрі міста. Він поставив питання про те, яким має бути освічена людина на цих землях, і ці питання залишаються актуальними донині. Перший університет на українських землях у складі Російської імперії виявився набагато більшим, ніж освітня інституція, — він став середовищем, де формувалася сучасна українська інтелігенція.

Семен Андрюхович